Мистецтво, музика та філософія як основа світогляду. Культурна складова у школі

Мистецтво, музика та філософія як основа світогляду. Культурна складова у школі

«Вивчати музику, мистецтво, історію та філософію необхідно для особистісного розвитку кожної людини і суспільства загалом.»

Важливою складовою навчальної програми Креативної Міжнародної Дитячої Школи є культура. Цьому питанню ми приділяємо багато уваги, бо переконані, що культурно освічена людина = свідома та здорова особистість. Цього року у КМДШ у Києві був запроваджений унікальний на території України курс «Мистецтво, музика та філософія», який для нас розробила освітня інституція «Культурний Проект».

Яку роль в житті людини грає мистецтво, чому в дитинстві цьому питанню потрібно приділяти багато уваги, про особливості викладання курсу «Мистецтво, музика та філософія» у КМДШ, про методики, процеси та результати  – в інтерв’ю з координатором проекту Тетяною Дубіч.

  1. Курс «Мистецтво, музика та філософія» розроблений спеціально для інтеграції у шкільний навчальний процес. У чому унікальність цього проекту?

Даний проект включає три дисципліни – візуальне мистецтво, музику (аудіо мистецтво) та філософію (мистецтво мислення). Протягом року дитина отримує досвід з цих трьох напрямків. Ми вчимо дитину усвідомлювати, аналізувати, формувати своє ставлення, свої думки з будь-якого питання.

В українському суспільстві спостерігається тенденція – ми не вміємо робити вибір, свідомо ставитися до оточення, свого життя, знайомих, природи, економіки, країни. Важливо зрозуміти, що освіта і культура роблять наш особистісний рівень вищим. Освічена людина ніколи не зробить неякісно свою справу, від якої залежить життя чи добробут інших.

Вивчати музику, мистецтво, історію, філософію необхідно для особистісного розвитку кожної людини і суспільства загалом. А найкраще починати це робити у школі, тому що саме тут дитина формується, тут закладається її самосвідомість. Те, що вона осягне в школі, залишиться з нею назавжди.

  1. За яким принципом складається програма? Що є головною метою курсу?

Головний принцип – від простого до складного. Наприклад, візьмемо історію мистецтва. Зазвичай цю дисципліну вивчають на перших курсах університетів, особливо європейських. Якщо ми таким чином будемо подавати матеріал дітям, їм буде складно зрозуміти. Тому ми будуємо програму від простих, абсолютно знайомих речей до складного системного бачення.

У п’ятому класі діти вивчають історію мистецтва через коней, меблі, одяг, гори тощо. Ми показуємо зображення тих самих коней і аналізуємо, як різні художники в різні періоди зображали цих тварин – як малював їх первісний художник на стіні печер, як їх зображали художники Відродження, реалісти, сюрреалісти, абстракціоністи і так далі. Тобто, ми ненав’язливо розглядаємо коників, а насправді проходимо всю історію мистецтва.

У голові дитини вже відкладається, що Греція була після первісного мистецтва, а Відродження було після Греції, а сюрреалісти ще далі. Паралельно діти отримують купу емоційних, естетичних досвідів та досвідів «іншості». Діти бачать, як цього коня зображали різні люди і що кожен витвір вартий уваги та має право на існування.

Також на цих заняттях діти займаються творчістю, вивчають біографії художників. Ми наводимо цікаві факти життя великих творців, наприклад, як один з художників в оплату за продукти намалював пучок спаржі, а торговцю так сподобалась картина, що він надіслав цьому майстру ще один пагін спаржі. 🙂 Ось такі цікаві та зрозумілі факти, цікаві моменти біографії, умови, в яких творили художники, як вони йшли до своїх цілей – це вже підґрунтя для якихось філософських роздумів – йти вперед, навчатись, досягати.

Далі, коли у дітей вже є певний багаж знань, уявлення про історію мистецтв, стилі, причини розвитку, ми переходимо до сучасного мистецтва. Адже вивчати його без знань класики – незрозуміло і складно. Тільки так діти можуть осягнути сучасне мистецтво, де багато всього неформального, нестандартного, критичного, логічного, креативного. Тобто, де є всі ті компетенції, які необхідні в новій сучасній школі та потрібні сучасній успішній людині.

Загалом мета курсу – виховати свідому, освічену особистість, яка вміє робити вибір та відповідати за нього. Також розвинути у дітей аналітичне, логічне, критичне мислення, креативність, вміння слухати іншого, обирати, формувати та формулювати думку. На кожному занятті вчитель спонукає дитину до спілкування, висловлення своєї думки, ставить запитання, на які неможливо відповісти так чи ні, а обов’язково потрібно дати розгорнуту відповідь. На уроках діти постійно взаємодіють між собою та вчителем.

  1. Якщо говорити про складову «Мистецтво», то на певному етапі навчання учні навіть створюють роботи у стилі конкретного художника. Яка мета ховається за таким підходом?

Спочатку ми обираємо відомого художника, вивчаємо його біографію, аналізуємо його роботи та бачення. А потім ми малюємо, використовуючи ті ж самі фарби, папір, основу, які використовував цей художник. Тобто, імітуємо умови, за яких творив саме цей майстер.

Якийсь художник клав жирні мазки, якийсь більше розмазував, і взагалі в нього прозорі дими і тумани, якийсь малював серіями. Наприклад, Каміль Піссарро малював, не використовуючи чорних фарб. Учень також пробує і починає розуміти цього художника – чому він так малював і як можна справитись без чорної фарби.

Через роботу в стилі конкретного художника можна осягнути, як він бачив світ, чому саме так проявлявся, як він перекладав своє бачення та як я можу проявляти свою особистість. Це може бути щось абсолютно інше, але на основі ось цього аналізу дитина розуміє, що і їй можна якось по-особливому проявляти своє бачення.

  1. Як ви вважаєте, ЯК і ЩО виховує мистецтво в людині?

В першу чергу це емоційний інтелект. Аналізуючи відмінність та красу творів мистецтва, емоційний інтелект отримує дуже великий поштовх. Науковцями проведена купа досліджень про вплив мистецтва на головний мозок. Наприклад, одне з досліджень показало, що діти, які вивчають музику, краще запам’ятовують, сприймають тексти на слух, вивчають іноземні мови, у них багатший словниковий запас і розвинена логіка. Дуже часто музику порівнюють з вищою математикою, тому що там так само все дуже структуровано, тобто існує своя система та свій окремий космос. У великих корпораціях, таких як Google, часто надають перевагу претенденту, який додатково має музичну освіту. Адже музика позитивно впливає на розвиток людини у всіх сферах.

У нашому суспільстві до цього трохи інше стравлення, більший акцент на іноземні мови, точні науки, а гуманітарним дисциплінам на надають вагомого значення. А це необхідно.

  1. На «Філософії» діти розглядають такі складні теми, як совість, свобода, відповідальність. Які головні методики ви використовуєте, щоб курс приносив результат та був дійсно цікавим для дітей?

Весь курс «Філософія» базується на підході P4С – Philosophy for children. Цей напрямок розвивався паралельно в Америці та в Радянському Союзі. В Америці – це Метью Ліпман (десь 70-ті роки), а у нас це був Сухомлинський. Коли одне відкриття зароджується одночасно у двох неординарних людей, але в різних умовах – це свідчить про те, що дане відкриття варте уваги.

Суть підходу P4C – ставити запитання, аргументувати свою відповідь, обирати, зуміти обрати не своє та змінити свою точку зору, якщо є відповідна аргументація. Це складні, але дуже необхідні речі для демократичного суспільства.

Імпульсом для цього підходу може будь-що – текст, картина, мультик. Припустимо, на уроці ми оцінили якийсь об’єкт. Кожна дитина може поставити запитання стосовно цього предмету – чому він такого кольору, форми і так далі. Вчитель записує ці запитання, а потім діти обирають одне і обговорюють його. Звичайно, кожен хоче обговорювати своє, але в цьому випадку потрібно всім разом акцентувати увагу на тому, яке важливіше та потрібніше. Дитина вчиться об’єктивно обирати, оцінювати та аргументувати.

П’яті класи починають з таких простих зрозумілих речей: дружба, лінь, хочу-не хочу, чи можна зрадити секрет, чи можна передружитися з кимось іншим. Тобто, це ті речі, які для дітей зараз актуальні. У старших класах ми піднімаємо вже складніші теми, вивчаємо історію філософії: про що говорили відомі філософи, про що вони писали, ми зачитуємо філософські твори та обмірковуємо їх. Потім ми доходимо до дуже складних питань про дискримінацію, толерантність, смерть, відповідальність, право.

Вчитель не академічно розповідає про ці поняття, адже так не цікаво. Діти можуть дивитись уривок з фільму про Тома Сойєра, а потім обговорювати відповідальність головного героя у конкретній ситуації, його вибір та свободу, що могло би трапитись, якби він прийняв інше рішення. Викладач на цих заняттях виступає фасилітатором. Він дає матеріал, можливість говорити, думати, міркувати, висловлюватися і направляє або координує дискусію, щоб учні обговорювали тему в потрібному руслі. А в результаті діти самі протягом  уроку формують карту свободи, що і було темою уроку. Діти самі приходять до цього, взаємодіючи між собою та вчителем.

  1. Під час напрямку «Музика» діти не тільки вивчають різні музичні напрями, композиторів, а й осмислюють свої музичні вподобання та формують критичне ставлення до музичного мистецтва. Розкажіть детальніше, чому це важливо? І взагалі, чому музичному вихованню в сучасному світі потрібно надавати більше уваги?

Звуковий світ постійно супроводжує сучасного школяра. Коли дитина тільки формується, вона багатьох речей ще не усвідомлює, тому що не має внутрішнього чуття до хорошого музичного продукту. Дуже часто дитина обирає щось низькопробне, що ллється звідусіль.

Наше завдання допомогти навчитись фільтрувати звукові надходження і обирати те, що подобається саме тобі, а не те, що слухають всі або що активно просуває сучасна музична індустрія. Ми вчимо дітей свідомо ставитись до всього музичного потоку, щоб дитина сама робила свій вибір та розуміла, що добре, а що погано. Для цього треба мати знання про музику, про її теорію, голоси, ритми, стилі. Коли знаєш складові, то легше зрозуміти загальну картинку.

На уроках ми вмикаємо музику, даємо можливість порівнювати голоси та діапазони різних співаків. Діти самі аналізують якість, ніхто не нав’язує та не критикує чиїхось кумирів. Діти слухають і класичну музику, і реп, і оперу, і Майкла Джексона, і Стінга. Ми показуємо гарні зразки певного музичного напряму і не дуже хороші, діти аналізують та самі роблять висновки. Тобто, навіть якщо дитина любить слухати реп, то після таких занять вона зможе перейти на інший, високий рівень реп-музики чи зацікавитися іншим стилем. Головне –  допомогти самостійно прийти до цього розуміння, а не заставляти. При правильній послідовності та підході ці моменти піддаються корекції.

  1. Які особливості впровадження курсу у школі?

Діти уважно слухають, їм цікаво, вони розмірковують, запитують, мислять. Діти з кожним уроком починають ставити більш серйозні запитання для обговорень. Вони відкриті, починають вільніше висловлюватися та спілкуватися, починають краще артикулювати та злагоджено говорити.

Вміння зрозуміти, що я відчуваю і висловити це – дуже цінно. В учнів КМДШ відчувається колосальна динаміка розвитку у цьому плані. Видно, що у дітей є свобода самовиявлення, свобода відчуття, свобода того, що «я здатний, я можу, мені це посильно». Діти все більше починають розкриватись і проявлятись.

  1. Як ви можете оцінити рівень культурного споживання українців на сьогоднішній день? Чому цьому питанню ще в дитинстві потрібно надавати особливу увагу?

У нашому соціумі немає розуміння, що мистецтво – це потрібно, що це той фундамент, на який нанизуються усі інші знання. Важливо, щоб в голові кожної людини була своєрідна уявна шафа з поличками, куди можна розкладати усі отримані знання. Історія мистецтв – це ось ця шафа, це історія світу та людської цивілізації загалом, історія думки, людського духу. Якщо мати цю шафу, то туди можна складати все набуте протягом усього життя.

Вивчаючи мистецтво, ми зможемо бути цікавими людьми, зможемо мати структуроване бачення розвитку людської цивілізації, ми будемо мати структуровану внутрішню свідомість. До цього потрібно йти і починати важливо як раз у школі. Діти відкриті і це благодатний час для навчання фундаментальним речам.

© КМДШ