Київ
Протидія булінгу в КМДШ, антибулінгова політика, алгоритм дій при виявленні булінгу
03.06.21
476

Протидія булінгу в КМДШ, антибулінгова політика, алгоритм дій при виявленні булінгу

Булінг – це не конфлікт, це усвідомлена насильницька поведінка щодо іншого, яка повторюється. Природа булінгу може брати коріння в соціумі, яке навчилось виправдовувати насилля «добрими намірами», маскувати насилля під «виховний процес» тощо. Діти бачать приклади насилля, яке ніхто не зупиняє, відповідно, це засвоюється, як норма.

Коллін Маклафлін, міжнародний експерт в сфері булінгу, професор факультету освіти Кембриджського університету, впевнена, що найгірша реакція дорослих на булінг – це публічне покарання. Різні дослідження показують, що це не працює. Самим жертвам такий хід подій теж не подобається, адже згодом вони отримують подвійний «удар» від кривдників.

У 80-х роках минулого століття у Великій Британії почали розробляти кілька досить ефективних практик протидії булінгу: з проблемами в дитячому колективі розбираються вчителі, які попередньо проходять спеціальну підготовку. Вони застосовують різні методи, в залежності від ситуації. Загалом, приблизно ті ж, що використовуються в суді при роботі зі злочинцями та їхніми жертвами, при мирних переговорах, і на сеансі у сімейного психолога.

Щодо канадського досвіду протидії булінгу, його особливість у тому, що до боротьби з булінгом долучають безпосередньо учнів, використовуючи для цього метод Дьюї, який виступав за практичний напрямок виховання. Наприклад, коли збирається група з активних учнів старших класів, для них проводять невелике навчання, а потім закріплюють за кожним когось із молодших колег. Завдання наставника – періодично цікавитися у підопічного, як у нього справи, посміхнутися йому, потиснути руку, при потребі дати сигнал шкільному психологу, що молодший колега чимось засмучений або від нього надійшла скарга.

За підрахунками UNICEF, 67% дітей в Україні віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу, і лише невелика частка розповідає про це дорослим. Вперше поняття «булінг» було внесено Законом України від 19 січня 2019 року. Тому поки в Україні не сформувалося системного підходу до питання протидії булінгу, немає чітких стратегій та політики.

На графіку нижче наведені статистичні дані щодо булінгу серед підлітків України, опубліковані на офіційному сайті unicef.org/ukraine. Помітно, що діти, які зазнають булінгу, найменше шукають підтримки саме у вчителів. Це може бути пов’язане з рівнем довіри, страхом, що проблема може бути висвітлена публічно. Тому школи в першу чергу повинні робити все можливе, аби створити довірливе середовище, де діти не боятимуться поділитися проблемою з вчителем, ментором чи шкільним психологом, будуть знати, що їх не засудять, а підтримають та нададуть допомогу.

В КМДШ ми склали Програму захисту особистості, або Антибулінгову програму, де чітко прописали визначення булінгу і кроки кожного, хто може опинитись в ситуації булінгу, побачити булінг або почути скаргу на булінг.

Команда

На початку навчального року нові працівники школи проходять навчання, метою якого є донести позицію школи нетолерування насильницької поведінки, в тому числі булінгу, і допомогти прийняти цю позицію.

Учні

Усі учні у вересні під час формаційних занять «Я-особистість» вивчають або повторюють наші правила поведінки в ситуації, коли тобі не подобається чи неприємно, як з тобою вчиняють. Протягом року тьютор/ментор класу нагадує про це.

Також говоримо з дітьми про те, що в ситуації неприємних, принизливих дій слід обов’язково залучати дорослого. І, що найважливіше, ми вчимо дітей не бути байдужими спостерігачами, протестувати проти ситуації насилля над іншими або говорити про неї дорослим.

«На рефлексії з ментором ми піднімаємо тему булінгу, обговорюємо це питання, аналізуємо. Ще декілька разів на семестр до нас приходить психолог, ми робимо з ним тести на тему булінгу, а потім наш психолог, звісно, анонімно, розповідає кожному про результати, може запропонувати певну підтримку або ж консультацію щодо того чи іншого питання.»

Софія Болоховець, учениця 6 класу КМДШ

Виявлений булінг у класі спричиняє ряд дій:

1) інформування батьків класу з рекомендацією, як і про що говорити зі своїми дітьми;
2) початок спільної роботи шкільної команди (представник адміністрації, психолог, тьютор/ментор) з батьками булера, з батьками того, кого булять, з учнями класу;
3) за потреби може бути залучений сторонній експерт, згідно законодавства України.

Дорослі не можуть бути пасивними спостерігачами. Якщо вони фіксують принизливі дії, насильницьку поведінку, вони втручаються у ситуацію – зупиняють і обов’язково повідомляють тьютору/ментору дитини. Той діє за прийнятою в КМДШ схемою.

Один із приципів взаємодії КМДШ – «КМДШ – територія друзів». Він тісно пов’язаний із такою цінністю КМДШ як повага. Ми вчимося та заохочуємо до уважного ставлення, емпатії та ненасильницького спілкування. Відповідно, конфлікти вирішуємо, з’ясовуючи потреби один одного та шукаючи способи їх задовільнити із врахуванням інтересів кожної сторони.

«Конфліктні ситуації виникають всюди і вони нікуди не зникають. Проте їх можна оминути, пізнавши корінь або причину. Зазвичай це стосується теми комунікації, непорозуміння, передчасні висновки та різкі рішення. Наш клас постійно достримується гасла «Треба мати силу розуму, а не кулаків». Разом з класною мамою ми започаткували зібрання в колі, де обговорювали нагальні питання з учнями. Також при нагоді постійно спілкувалися особисто з кожним учнем. Я вважаю, що крапля камінь точить, і при постійному цілеспрямованому вмотивованому обговоренні шляхів вирішення тих чи інших проблем, можна виростити класних особистостей. Нам важливо бути екологічними зсередини й дбати про своє мовлення, думки в голові.

На кінець третього класу ми виростили маленьких філософів, які, за нашою традицією з підготовчого класу, самі можуть утворити коло й вирішувати питання колективу. Це дуже мило та зворушливо. Але такий результат можливий лише при повній гармонії та взаємодії не лише з дітьми, а й з їхніми батьками. Ми намагаємося всі разом створювати приємний мікроклімат й поза межами школи. На перший погляд такі прості поради й методи, але вони дієві і дозволили уникнути булінгу. Адже ми викорінили можливість його появи з перших днів роботи з класом. І мої діти досі пам‘ятають, що ми одна команда і маємо дбати один про одного.» 

Вікторія Рикова, тьютор 4 класу у школі КМДШ

1) Якщо булять тебе, скажи дорослому.
2) Якщо булить твій однокласник когось іншого, скажи йому, що ти проти, і дорослому або тільки дорослому.
3) Якщо ти не знаєш, з якого класу булер, зупини, будь-якого дорослого і зверни його увагу на неприйнятну ситуацію.

Насправді, ми усі «за» жити без булінгу, але наш досвід може бути заповнений випадками, де ми «проковтнули» насилля стосовно себе, прийняли як норму. Наші очі можуть бути замилені, і ми не зможемо розпізнати булінг, пройдемо повз нього. Тоді нам потрібні усвідомлення і сили, щоб визнати свій досвід не нормою, а чимось неприйнятним.

«На мою думку, булінг періодично буде спалахувати. Але якщо на нього швидко реагувати як на неприйнятну поведінку, зупиняти його, то з часом спалахів буде менше. В середовищі, де нормою для всіх буде висловлювати свої бажання, потреби, завжди шукати і використовувати спосіб мирної взаємодії, поважати почуття інших, булінг може зникнути. Ми цього прагнемо.»

Олена Петрушкевич, психолог-експерт мережі шкіл КМДШ

🎥 Переглянути вебінар від психологині-експертки мережі шкіл КМДШ Олени Петрушкевич на тему: «Булінг: що робити, якщо дитину ображають»


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Вам може бути цікаво
Більше матеріалів
Цікаве від КМДШ без спаму
Отримуйте корисні статті, новини та анонси подій
Ваше ім'я *
Помилка заповнення
E-mail *
Помилка заповнення
Підписатися

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: