Тьюторство крізь призму досвіду
Якби довелося одним реченням описати, хто такий тьютор, то це б виглядало так: дорослий, який дивиться на світ очима дитини. Цей світ – шкільне життя: і навчання, і взаємини з друзями, і захоплення, і емоційний стан, і вибір майбутньої професії…
Чи народжуємося тьюторами? Ні.
Чи можна самостійно (теоретично) опанувати тьюторство? Ні.
Чи є відповідні факультети і ВНЗ, які навчать? Наразі ні.
Для того, аби стати тьютором, потрібні багато годин спостереження за дітьми, аналізу їх поведінки і процесів прийняття рішень, висновків, підтвердження тих висновків і знову спостереження. Знання у цьому пізнанні однозначно допомагають, проте бувають ситуації, коли вони обмежують чи ховають інтуїтивні рішення, створюють завищені очікування і симетричні моделі, які не працюють. А кожна дитина – унікальна, непередбачувана, з власною історією та баченням світу, родиною і цінностями, які на неї впливають. Тому знайти підхід до дитини, стати одночасно вчителем, ментором і другом, пізнати всі нотки і відтінки особистості – це велике мистецтво та кропітка праця.
Тьюторінг – хто подужає?
Чи кожен може бути тьютором?
Ні. Не так легко вийти зі своїх буденних тривог та переживань, відчути хвилювання дитини, подивитися на світ з її сторони і при цьому залишитися відповідальним та зрілим у рішеннях, тобто ДОРОСЛИМ. Не менш важливими є особисті цінності людини та риси характеру.
А хто ж тоді може стати тьютором у школі?
Той, хто готовий 40 годин на тиждень дбати про те, щоб кожній дитині у класі було комфортно, хто має навички будувати партнерство з батьками, вміє супроводжувати дитину в навчанні, турбуватися про її психологічний стан і розвиток.
Чи варто пробувати себе в ролі тьютора?
Так, особливо якщо вмієш і любиш ладнати з дітьми, якщо хочеш стати хорошим дитячим психологом чи розвивати свій особистісний потенціал і такі затребувані сьогодні soft skills, якщо мрієш стати причетним до нової моделі навчання та розвитку нового покоління.
Тьюторство у Україні? У КМДШ!
Тьютор – це порівняно нова професія для українського освітнього простору?
Тьюторство – запозичений досвід із британської системи освіти, який бере свій початок у 18 ст. з Кембриджського університету. Практика тьюторства в нашій країні спостерігається лише останні 10 років. Такої професії ще немає навіть у національному класифікаторі. Є різні інтерпретації, функції та ролі в такій роботі, але завжди це – про індивідуальний супровід дитини, підтримку та менторство, видиму та невидиму допомогу, співпрацю з її батьками.
На чому ґрунтується тьюторство у КМДШ?
Вибудовуючи роль тьютора в моделі КМДШ, ми ретельно вивчали досвід персоніфікованої освіти дитини та групи дітей у школах Англії, ОАЕ, США, Польщі, Литви, Естонії. Ми дивилися на цю функцію в освітньому процесі під різним кутом, а потім коригували під потреби українських учнів.
ЦІКАВО ДІЗНАТИСЯ: з нещодавнього міжнародного досвіду
Наприкінці 2018 року КМДШ разом із колегами з Києва, Львова, Ужгорода та Дніпра практично знайомилися з сучасним досвідом польських шкіл – у рамках освітньої мандрівки до Варшави. Ми гостювали у школах різної форми власності, величини і спеціалізації, відвідували заняття, спілкувалися з дітьми, тьюторами та адміністрацією.
Основні висновки: кожна школа обрала певну і дуже конкретну роль тьютора для дитини, але чітко помітні спільні риси усіх закладів:
– директори шкіл мають власний досвід тьюторства і глибоке переконання в необхідності цієї професії;
– тьютори – це команда високомотивованих працівників, які постійно навчаються;
– тьюторство – це чітка система дій і функції, співпраця з учителями та батьками, з прописаними контрольними точками в роботі і відповідальністю за динаміку розвитку дитини;
– постійна рефлексія та обмін досвідом між тьюторами та вчителями в межах закладу, спільний пошук рішень щодо конкретної дитини;
– детально прописані авторські стандарти тьюторства у кожній школі;
– усі школи мають власні навчальні центри для підготовки тьюторів або користуються послугами зовнішніх експертів, коучів чи освітніх організацій для навчання персоналу.
Серед питань, які є спільним викликом до вирішення і в Україні:
– перевантаження тьюторів;
– емоційне вигорання;
– перекладання батьками на тьютора відповідальності у вирішенні багатьох питань, які не є “шкільними”;
– невміння і неготовність окремими родинами сприймати свою дитину такою, якою вона є, з усіма її сильними та слабкими сторонами;
– розмитість рамок поведінки у вихованні вдома перетворюється на небажання дітьми приймати будь- які правила у школі.
До прикладу, у державній школі Gimnazjum nr 54 i LXIV Liceum Ogólnokształcące ми спостерігали на практиці поєднання групового та індивідуального тьюторингу, а також моделі підтримки обдарованих учнів. Спілкування з підлітками, які мали досвід тьюторського супроводу, надихає глибоким розумінням і щирими рефлексіями про те, що саме тьютор зміг стати тим дорослим, який допоміг дитині пізнати і прийняти себе та правильно обрати подальшу траєкторію розвитку поза школою.
Початкові школи у Варшаві, зокрема 14 Społeczna Szkoła Podstawowa, з цього навчального року експериментують із моделями індивідуального супроводу для учнів молодшої школи. Кожна дитина має власного тьютора, який допомагає планувати діяльність учня, пізнавати його особистість і сильні сторони, разом із ним та батьками формувати мапу розвитку. Роль індивідуального тьютора поєднують у собі вчителі-предметники, які спочатку ґрунтовно навчаються новій для них професії.
У громадській школі Społeczne Liceum Ogólnokształcące z Oddziałami Międzynarodowymi тьюторська модель має три різновиди: розвитковий, науковий та аплікаційний тьюторинг. Останній – це допомога дитині у випускних класах вибрати міжнародний вищий навчальний заклад для вступу, заповнити всі документи, сформувати портфоліо, підготувати мотиваційні листи, есе тощо.
“Якщо віриш у дитину, то й вона повірить у себе; якщо віриш, що дитина може досягти чогось, то вона й досягає. І я вірю, що ми повинні побачити не лише клас, а кожну особистість у ньому”, – переконаний директор школи ŻAGLE Szkoła Podstawowa (Стернік). У школі навчаються лише хлопці, усі викладачі і тьютори – лише чоловіки, тому тьюторство у такому форматі має теж свій чоловічий відтінок підтримки, чіткості та сильного плеча в кожен момент, коли цього потребує дитина. Школа вибудувала дуже тісну взаємодію і чіткий розподіл відповідальності за результат дитини з батьками.
Груповий тьюторинг і постійну проектну діяльність практикує громадська школа Startowa: Liceum/Gimnazjum. Тут модель тьюторства здивувала тим, що групи для супроводу є різновіковими, сформованими чітко за інтересами і бажаннями дітей. Кожного року змінюються групи дітей і змінюється тьютор, що допомагає дітям краще адаптуватися до мінливого світу.
Які напрацювання сьогодні має КМДШ у сфері тьюторингу?
В освітній платформі КМДШ групова та індивідуальна модель тьюторського супроводу з’явилася з першого дня існування дитячого колективу. Уже 6 років кожна команда дітей (чи то у школі, чи в таборі, чи в підлітковому клубі, чи в міжнародній мандрівці) має свого наставника – тьютора. За роки досвіду ми знаємо і відчуваємо, кому ця робота під силу, хто виконуватиме її з віддачею і професіоналізмом, кому довірять діти свої думки та секрети.
Тьюторів, людей різних професій, КМДШ навчає самостійно у власній Школі тьютора та надає постійний супровід психологів у щоденній праці.
Роботу тьюторів у КМДШ дуже цінують і діти, і педагоги, і батьки. Саме тому, ми як освітня платформа, в якій станом на початок 2019 року працює близько 70 тьюторів у двох містах Київ та Львів (а через рік ця цифра зросте до 200), запроваджуємо у себе в КМДШ та запрошуємо долучитися інші освітні установи, які практикують тьюторство, до ініціативи додати до професійного календаря ще одне свято – День тьютора, 15 лютого.
З нагоди професійного свята, щиро вітаємо та міцно обіймаємо усіх, хто обрав таку непросту, але таку потрібну і цінну професію як тьютор! Бажаємо натхнення, творчості, підтримки, правильних рішень і багато-багато щасливих дитячих усмішок!
Дорослим зовсім не просто, але дуже необхідно спостерігати за Всесвітом очима дитини…
Любов Собко, директор з розвитку КМДШ