63
Учні та випускники КМДШ розповідають світу про війну в Україні
Учні та випускники КМДШ розповідають світу про війну в Україні, волонтерять, виходять на протести та підтримують свою країну. Дякуємо за проактивність та любов до своєї Батьківщини! 💙💛
«За кордоном із перших днів війни я почуваю провину і злість на власну безпорадність: усі мої в Україні, переживають цей досвід, роблять щось корисне, а я тут у безпеці наче «відсижуюсь». До цього додавався страх: що там із сім’єю, з моїм будинком, з моїм майбутнім, з моїм містом, з моєю Україною.
Мене лякала думка про те, що я відкрию новинну стрічку, побачу чи напишу повідомлення й почую у відповідь, що сталося щось непоправне. У такому стані єдине, що змусило мене триматись, почало штовхати вперед — це дії, волонтерства.
Перші три дні я ходила на протести в різних містах: Гаага, Гронінген… Стояла на стенді, збирала кошти, допомагала фундації українців у Нідерландах шукати контакти з діаспорянськими групами в інших країнах.
Далі помітила, що в різних містах почали організовувати пункти збору гуманітарної допомоги. У Гронінгені, щоправда, таких пунктів у близькій доступності ще не було. Тож я створила свій і зробила все, що від мене залежить, щоби поширити про нього інформацію.
Упродовж кількох днів збирала допомогу у власній маленькій кімнаті й передавала на більші склади. Так як моя кімната була занадто маленькою для збору, я об’єдналася з подругою, яка відкрила свою, трохи більшу точку збору.
Десь у той же час мій університет зібрав українців, щоби розпитати, що він міг би для нас зробити. Після зустрічі сформувалась невелика групка активних студентів, яка включала й мене. Ми взялися за роботу з університетом. Моя частина роботи полягала в розробці постера з пунктами прийому гуманітарної допомоги в місті, допомозі з розповсюдженням інформаційних флаєрів, з влаштуванням інформаційних стендів та координацією вивозу речей на склади з пунктів прийому гуманітарної допомоги на кампусі.
Паралельно з цим я дала кілька інтерв‘ю для нідерландських газет із метою розповсюдження інформації про події та те, як жителі цієї країни можуть допомогти. Також я волонтерила на благодійних ярмарках, влаштованих нашими студентами для збору фінансової допомоги.
На крайній демонстрації в моєму місті я зібрала сили і виголосила промову про те, як іноземці тут можуть дієво допомогти.
Волонтеримо щодня. Сподіваюся, що скоро нічого з того, що я роблю не буде потрібним, а я зможу повернутися на літо в рідний Київ і вперше з часів окупації з‘їздити до Українського Криму.»
«Через війну ми з родиною виїхали до Нідерландів. Навіть далеко від дому для мене важливо брати активну участь у заходах, спрямованих на захист України. Потрібно поширювати інформацію, щоби більше людей знало правду про війну в нашій країні.
Тому тут, за тисячі кілометрів від дому, ми виходимо на мітинги, протести, розповідаємо людям із різних куточків планети реальні подробиці війни. На днях я дала інтерв’ю для місцевої газети. Як підліток, я не можу серйозно вплинути на ситуацію, але впевнена, що навіть маленькі кроки кожної людини можуть вплинути на загальний результат. Зараз кожен робить те, що він може. І разом ми сила.»
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
