Київ Львів
Про КМДШ
Контакти
Відсутність мотивації до навчання -10 базових причин
13.11.17
127

Відсутність мотивації до навчання -10 базових причин

Багато батьків, у яких є діти шкільного та дошкільного віку, стикаються з проблемою відсутності мотивації до навчання у дитини. Як сформувати у школяра бажання вчитися? Як зробити так, щоб не зникав внутрішній стимул пізнавати нове, незалежно від того, скільки зусиль треба буде для цього докласти? Як сформувати мотивацію до навчання у школяра, який вважає, що вчитися у школі нудно?

Деякі батьки пропонують ставити у приклад успішних людей, інші лякають роботою двірником чи вантажником, а хтось упевнений, що інтерес дитини до навчання залежить від вчителів і психологів, тим самим перекладаючи відповідальність. Дехто пропонує радикальні способи вирішення цього питання: карати за погані оцінки, позбавляти комп’ютера, планшетів, телефону, прогулянок, спілкування з друзями тощо.

Велика кількість людей зупиняється на шляху до своєї мети саме тому, що їм ніхто вчасно не сказав: «Я вірю в тебе, у тебе все вийде!»

З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ?

ПРИЧИНА №1
Батьки вважають, що дитина готова до навчання в школі, тому, що вона багато знає для свого віку. Але інтелектуальна готовність не є синонімом готовності психологічної, яка визначається рівнем розвитку довільної поведінки, тобто умінням дитини підкорятися певним правилам і робити не лише те, що їй хочеться в даний момент, а те, що робити необхідно. Тут важливо розвивати у дитини вміння опановувати себе. Це завдання дошкільного віку.

ПРИЧИНА №2
Дитину рано віддають в школу. Варто враховувати біологічне дозрівання (кістковий і зубний біологічний вік). Біологічно незрілу дитину краще в школу не віддавати, у неї ще не на достатньому рівні сформована рука. Перевірити, чи сформована рука, можна наступним чином: попросити дитину ставити крапки в клітини. У нормі дитина проставляє 70 точок за 1 хвилину. Що стосується зубів, то вважається, що до моменту вступу дитини до школи повинні змінитися 4 передніх зуба: 2 внизу і 2 вгорі. Таким чином, біологічна неготовність дитини до школи веде, як правило, до важчої шкільної адаптації (дитина швидко втомлюється і не справляється). Така ситуація має високу ймовірність того, що дитина почне швидко втрачати мотивацію до навчання.

ПРИЧИНА №3
Діти не відвідують дитячий садок. Відсутність контакту з однолітками веде до відсутності довільної поведінки, коли дитина звикає до того, що потрібно враховувати думку іншого, дотримуватися правил, жити в колективі.

ПРИЧИНА №4
Неблагополуччя в сім’ї: дитина, що звикла до високого емоційного негативного напруження, як правило, не має достатньо енергії для високої залученості до навчання.

ПРИЧИНА №5
Відсутність чіткої організації життя дитини: недотримання режиму дня, бездоглядність у побуті.

Діти, які окрім школи відвідують якісь цікаві для них заняття, як правило, більш мотивовані до навчання.

ПРИЧИНА №6
Порушення єдності вимог до дитини з боку батьків (коли у дитини є «віконце», через яке можна щось зробити не так, як треба – «зіштовхнути батьків лобами», поскаржитися бабусі і дідусеві на батьків тощо).

ПРИЧИНА №7
Неправильні методи виховання: придушення особистості, погрози, фізичні покарання або, навпаки, надмірна опіка.

ПРИЧИНА №8
Завищені вимоги без урахування об’єктивних можливостей дитини: розсуд злого умислу, ліні тоді, як можуть бути об’єктивні причини для цих проявів (соматичний стан, психологічні особливості, особливості розумового розвитку та ін.).

ПРИЧИНА №9
«Знищення» мотивації до навчання шляхом висміювання, некоректних висловлювань, порівняння з іншими дітьми, прогнозування «ситуації неуспіху». Проекція своїх очікувань на доньку чи сина одна з найпоширеніших помилок батьків, що є не завжди навіть усвідомлюваною.

ПРИЧИНА №10
Віра в те, що діти повинні розділяти інтереси, які були у них в дитинстві. Деякі батьки не допускають навіть думки про те, що їх дитині та ж сама діяльність може бути зовсім нецікавою.

Формування спонукання дитини до свідомого навчання означає не лише закласти в голову дитини готову мету і мотиви, але і створити такі умови, у яких дитині захочеться вчитися:

1) З’ясувати, що є причиною низької мотивації: невміння вчитися чи помилки виховного характеру. Дорослі деколи говорять дітям про те, що «не будеш вчитися – станеш двірником». Така далека перспектива ніяк не впливає на мотивацію до навчання. Дитину цікавить найближча перспектива. Труднощі у навчанні формують небажання вчитися у тих, кого батьки не привчили їх долати. Причиною відсутності мотивації може бути і минулий невдалий досвід (два рази не вийшло, третій раз не буду і намагатися). Батькам необхідно вчити дитину «не здаватися», а продовжувати прагнути до результату, вірити в себе і свої сили і тоді результат не змусить себе чекати.

2) Застосовувати відповідно до причини корекційні заходи: вчити дитину вчитися, якщо не сформовані навички навчальної діяльності та довільної поведінки, виправляти виховні помилки. Для початку їх необхідно просто побачити і зізнатися собі, що «я роблю щось не так».

3) У процесі навчання, поки у дитини не сформована довільна поведінка, для дитини важливо, щоб батьки контролювали процес навчання і враховували індивідуальні особливості дитини: коли краще сісти за уроки, які уроки робити в першу чергу, коли робити паузи.

Такі рекомендації стосуються здебільшого учнів початкових класів. Але якщо і в середній школі дитина не сформувала у себе навички навчальної діяльності, то важливо пройти знову весь шлях формування навчальних навичок. Іноді дитина не вміє працювати з текстом – вчіть виділяти головну думку, переказувати. Якщо дитина не може сісти за уроки вчасно – привчайте до самоконтролю.

4) Важливо створювати для дитини зону розвитку, а не робити за дитину те, що вона може (хоча і з труднощами) зробити сама. Наприклад, не варто показувати, як вирішувати задачу, вирішуючи її замість дитини, а краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. «Ти старався, молодець. Але ти допустив дві помилки. Знайди їх». Процес більш тривалий, але більш правильний. При цьому досить часто така дитина щосили маніпулює батьками – «Мамо, тільки ти можеш так добре мені пояснити і показати, як вирішувати таке завдання, ніхто інший не може, навіть вчителька».

5) Дуже важливий момент – оцінювання зробленої роботи батьками і вчителем. Оцінка з обох боків має бути однаково об’єктивною. В іншому випадку у свідомості дитини створюються суперечливі образи (батьки хороші – хвалять, вчитель поганий – лає) або навпаки. А це породжує огиду до школи, небажання вчитися.

6) Згідно із результатами досліджень, мотивація успіху (і, як наслідок, висока навчальна мотивація) формується у дітей в тих сім’ях, де їм надавали допомогу при підвищенні вимог, ставилися до них з теплотою, любов’ю і розумінням. У тих сім’ях, де був присутній жорсткий нагляд або байдужість, у дитини формувався не мотив досягнення успіху, а мотив уникнення невдачі, що прямо веде до низької навчальної мотивації.

7) Дуже важливим моментом у навчальній мотивації є адекватна самооцінка дитини. Діти з заниженою самооцінкою недооцінюють свої можливості і знижують навчальну мотивацію, діти із завищеною самооцінкою адекватно не бачать межі своїх здібностей, вони не звикли бачити і визнавати своїх помилок. Важливо пояснювати дитині, що окрім академічної успішності, є багато інших важливих сфер життя.

8) Важливо не забувати хвалити дитину за гарне навчання. Матеріальне заохочення (гроші за гарні оцінки) часто призводить до досягнення цілі будь-якими способами. Краще заохочувати дітей за гарне навчання спільними походами (до цирку, у кіно чи боулінг). Таким чином вирішується ще одне важливе завдання: цікаве спілкування зі своєю дитиною, задоволення потреби дитини у тому, щоб відчувати себе частиною сімейної системи.

9) Для підвищення інтересу дитини до навчального процесу дуже важливий контакт з дитиною і атмосфера довіри. Важливо пояснити дитині, що процес формування вміння вчитися є тривалим, але необхідним. Для підлітка важливо «не пиляти», не карати, не обіцяти нагород. Потрібний контроль-допомога, а не контроль-тиск. Для підлітка важливо обговорювати тему професійного визначення.

10) Не очікуйте негайних змін. Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але якщо послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації дитини, то неодмінно буде зліт!

(за матеріалами статті психолога Лесечко Олени)

Вам може бути цікаво
Більше матеріалів
Цікаве від КМДШ без спаму
Отримуйте корисні статті, новини та анонси подій
Ваше ім'я *
Помилка заповнення
E-mail *
Помилка заповнення
Підписатися