Чому важливо бути трішки філософом? Інтерв’ю з експертом

Чому важливо бути трішки філософом? Інтерв’ю з експертом

«Вміння вести філософські дискусії коригує дисбаланс емоційних та раціональних сфер, робить мову дітей яскравішою. Клас перетворюється  в співтовариство дослідників.»

Виявляється, філософ живе в кожному з нас. І якщо в життєвих ситуаціях звертатися до нього за порадою, відбуваються неймовірні речі.

✓ Що дає філософія сучасній людині?
✓ Як вивчення філософії у дитячому віці впливає на доросле життя?
✓ Чому дітям потрібно дозволяти «філософствувати»?

Своїми думками та професійним досвідом ділиться вчитель вищої категорії КМДШ_Київ та спікер Міжнародного освітнього центру INSIGHT – Вікторія Тинок.

Філософами народжуються чи стають?

Це саме по собі вже філософське запитання, адже однозначної відповіді на нього дати не можна. Мені здається, усі народжуються філософами. Як тільки дитина оволодіває мовленням, починає усвідомлювати себе, у неї виникає безліч запитань: «Звідки я взявся?», «Куди пішла бабуся?», «Чому люди бувають добрі та погані?»…. І якщо дорослі намагаються підтримати в дитині це бажання запитувати та шукати відповіді, то є шанс, що в дитині не згасне цікавість до філософії, а це означає, що не згасне цікавість до пошуку істини, прагнення до самовдосконалення та самотворення.

Взагалі, термін «філософія» походить від двох грецьких слів: «філео» – люблю і «софія» – мудрість. Але, щоб бути мудрим, недостатньо життєвого досвіду й бажання – необхідно мати досконалий, наближений до гармонії зі світом спосіб життя і ясний, організований розум. Знання стає частиною мудрості тільки тоді, коли воно засвідчене досвідом та життєвим прикладом.

Що дає дитині вивчення філософії

Філософія у початковій школі – це не вивчення  історії філософії, її ідей та концепцій, а навчання певній моделі культури мислення – вмінню філософствувати.

Заняття з філософії розвивають в дитині три типи мислення: критичне, креативне та турботливе. «Навчити дітей мислити, позбавивши рамок», – сутність методики філософії для дітей, яку запровадив ще у 70 –х роках минулого століття американський філософ і педагог Метью Ліпман. Її головна мета – навчити дітей логічно мислити та вести дискусію.

Філософія може не лише підтримувати та активізувати великий людський двигун – допитливість, вона допомагає людині знайти сенс у своєму житті.

Освіта має місце лише тоді, коли учень бачить доцільність у тому, чому він навчається.

Діти приходять в школи допитливими, з блискучими очима, відкритими для навчання і пізнання. Та інколи трапляється, що до  третього  класу  вони гостро відчувають безглуздя свого шкільного досвіду, тому що більшість того, що  їм подається,   здається безладним, безцільним,  таким, що не має нічого спільного з їх реальним життям. До 10-11-річного віку в більшості дітей з’являються апатія та байдужість до отримання знань, освіта набуває характеру механічного накопичення інформації. Дитина, яка докучала дорослим допитливістю, втрачає цікавість до навчання та з ненавистю сприймає  школу.

Але, якщо навчити учнів користуватися універсальними філософськими категоріями, діти сприймають  шкільні дисципліни зв’язними, а всю шкільну програму – більш цілісною, зрозумілою та близькою. Але це не вдасться зробити через просте заучування. До збагнення сенсів дітлахи приходять в результаті кропіткої роботи. Вони вчаться  міркувати самостійно, а сам розумовий процес стає осмисленим. Навчаючись філософії, діти задовольняють природну допитливість, стимулюють інтелектуальний потенціал та розвивають навички розумного міркування.

Умовно ці навички можна підрозділити на три групи:  дослідницькі,  когнітивні,  соціально – психологічні та  етичні.

🔸Дослідницькі навички: уміти розпізнавати проблемну ситуацію; фіксувати протиріччя в отриманій інформації; точно формулювати запитання; уникати узагальнень на основі одиничних фактів; висувати пояснювальні гіпотези для пояснення фактів.

🔸Когнітивні навички: уміння працювати з поняттями і прояснювати їх зміст; доводити  власну думку; розрізняти сильні та слабкі аргументи; свідомо застосовувати різні критерії; наводити приклади і контрприклади; підводити факти під правила і закони; перевіряти логічну коректність висновку; уміти знаходити   причинно–наслідкові  зв’язки; працювати з логічними формулами; знати елементарні логічні правила побудови висновків; працювати з аналогіями, альтернативами, метафорами; формулювати оціночні судження.

🔸Соціально-психологічні та етичні навички: уміння працювати в команді і розуміти свою роль; слухати іншого; відстоювати власну думку та поважати думки інших; брати участь у змаганні поглядів та визнавати авторитет сильного аргументу; давати волю уяві та бути інтелектуально відповідальним; критикувати інших та вислуховувати критику на свою адресу; визнавати помилки і корегувати їх; досягати компромісу; дотримуватися своєї індивідуальності; стримувати емоції та нести відповідальність за загальний хід діалогу; самостверджуватися, знаходячи свою тотожність в дискусіях з однолітками; дотримуватися етичних норм та етикету дискусії .

Дуже важливо розпочати навчання філософії саме в початковій школі, коли у дітей ще не згасла допитливість та бажання ставити запитання, інтелект здібний до розвитку, а поведінка не стала жорстко стереотипною.

Що дає людині вміння вести філософські дискусії

Вміння вести філософські дискусії коригує дисбаланс емоційних та раціональних сфер, робить мову дітей яскравішою. Клас перетворюється в співтовариство дослідників. Тут вони знаходять здатність оцінювати свої сили, наслідком чого є підвищення власної самооцінки.

У такому суспільстві цінується внесок кожного, а не лише найрозумніших чи тих, хто швидше реагує. Навчаючись уважно слухати один одного, учасники одночасно вчаться взаємній пошані. У міру розуміння своєї залежності від правил, прийнятих в співтоваристві, діти з більшою чуйністю відносяться до співрозмовників і захищають їх. Тут кожний учасник може пояснити іншому, що має на увазі третій, або стати посередником між ними. Учні  висувають гіпотези або приймають та вдосконалюють гіпотези інших; володіють можливістю висловлювати твердження, пропонують контраргументи або контртвердження; вони вільні викладати свої аргументи або факти, запитувати, виражати здивування, малювати ідеали, піднімати запитання про порядок пріоритетів.

Філософія допомагає  поєднувати  критичні та творчі моменти для знаходження вирішення проблем там, де правила і попередній досвід не дають адекватного орієнтиру. Практикуючись у діалогах – міркуваннях  в умовах спільного пошуку істини учні знаходять  альтернативи насильницькому вирішенню ситуацій. Філософія вчить самокритиці, толерантності до поглядів інших, моральної відповідальності. Інакше кажучи, формує навички, необхідні для гідного життя в демократичному суспільстві.

Як вивчення філософії в шкільному віці впливає на доросле життя

Всесвітній економічний форум у Давосі у 2016 році запам’ятався особливою увагою до питань освіти та розвитку як запоруки рішення гуманітарних проблем, актуальних сьогодні та тих, які будуть виникати у майбутньому. Аналітики форуму зазначили, що у «топі» навичок, необхідних людині у 2020 році, будуть навички комплексного рішення задач, критичного та креативного мислення, а також управління та взаємодія з людьми.

Що  як не філософське ставлення до вирішення проблем допоможе людині вижити у майбутньому? Адже саме філософія, якщо вона, звичайно, здорова, критична і раціональна, формує теоретичну мову, концептуальний апарат, культуру розумного міркування. За допомогою цих інструментів людина здатна збагнути та оцінити власні думки та вчинки. Людина, філософськи неграмотна, яка не вміє аналізувати хід своїх міркувань, не розуміє проблемного характеру філософських суджень, не може бути ні мудрою, ні вільною.

Зараз, навчившись думати, застосовуючи інструменти  філософії на уроках, діти підготують себе до уміння думати в будь-яких інших ситуаціях у подальшому. Кожна дитина – стихійний філософ, потреба у філософствуванні – її  вікова особливість. А для дорослої  людини – це життєва необхідність.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.