Як навчити дитину правильно вирішувати конфлікти

Як навчити дитину правильно вирішувати конфлікти

У будь-якому суспільстві, де зростає дитина, їй доведеться опинитися у певний час  у конфліктній ситуації з однолітками, вчителями, чи навіть родичами. Дуже важливо навчити дитину правильно ставитися до подібних суперечок, бо саме вони є “ключиком” до набуття навичок, які знадобляться їй у майбутньому. 

У своїй книзі “Конфлікт – це подарунок”, автор Нейт Регієр акцентує увагу на одному важливому моменті, коли мова заходить про сутички: конфлікт – це зіткнення цінностей і поглядів, що є абсолютно нормальним, бо всі люди – різні. Розуміння цього факту значно знижує градус вирування пристрастей і частіше веде до порозуміння. 

 

Дитячі конфлікти мають трохи іншу природу, тим самим часто є більш складними для батьків. Наприклад, дві дитини одночасно хочуть сісти біля віконця в автобусі. Одна дитина відчуває себе ображеною, починається конфлікт. Що повинні робити батьки в цій ситуації? І чи потрібна їх участь взагалі?

 

Для початку розберемося, що є основою суперечок для дітей різного віку. 

 

3 роки. Дитина вперше стикається з тим, що можна назвати конфліктними ситуаціями, але сформулювати своє бажання конструктивно вона ще не в змозі. У трирічному віці дитина керується емоціями та почуттями, і стати тригером сутички може все, що завгодно. Найкраще, що можуть зробити батьки – надавати підтримку та заспокоювати дитину, відволікаючи її бесідою та задаючи безоцінкові запитання: “Чому тобі так хочеться мати цю річ?”, “Чому ти почав так поводитися з цим хлопчиком?”. На емоційні відповіді дитини ви маєте показувати здорову модель поведінки та реакцію на дану ситуацію: “Я розумію, що ти хочеш цей велосипед, він справді дуже гарний. Давай ми візьмемо схожий напрокат, ти спробуєш покататися, і якщо тобі справді сподобається – ми з татом купимо тобі його на день народження”.

 

4-6 років. Кількість конфліктів збільшується, коли дитина йде в дитячий садочок. В сім’ї вона була оточена увагою і турботою: батьки віддавали найсмачніший шматочок, піддавалися в грі і не претендували на іграшки. У дитячому колективі все по-іншому: щоб отримати те, що хочеш, доведеться відстоювати свою позицію або шукати компроміс. Батькам у такій ситуації залишається дві речі: знайти садок, де вихователі вміють вирішувати подібні дитячі конфлікти, чи навіть відслідковувати “дзвіночки”, коли ситуація починає виходити з-під контролю і потребує допомоги дорослого. І друга річ – навчити дитину основам ненасильницького спілкування та одночасно вмінню відстоювати свою позицію.  

 

7-10 років. Період початкової школи запам’ятовується як першими перемогами, так і першими розчаруваннями. Саме у цьому віці діти часто дивують нас своїм “дорослим” поглядом на деякі речі. Яким буде малий школяр у конфліктах у цьому віці –  часто залежать від батьків. Батьки повинні бути готові багато слухати дитину, відповідати на купу запитань і коригувати поведінку, якщо це потрібно.  

 

Середня школа. Дитина стикається з вже дорослими проблемами, але в мініатюрі. Перше романтичне захоплення, перше зіткнення з несправедливістю, перші прояви агресивної поведінки у однолітків – саме час навчити дитину усвідомити та будувати свої межі, які не можна порушувати іншій людині. Батьки в цьому віці повинні знайти в собі сили (якщо питання не стосується здоров’я дитини або не дійшло до критичної точки)  – не втручатися у конфліктні ситуації, які виникають у колі однолітків. Дитині необхідно самій отримувати корисний досвід поведінки у стресових ситуаціях та самостійно дійти до конструктиву. 

 

Старша школа. Часто саме батьки є головною “ціллю” буремного підлітка. Дитина пробує себе у різних ситуаціях, і залежно від реакції оточуючих – розуміє, наскільки прийнятною є  її поведінка. Батьки дітей з 14 років – це неабиякі дипломати. Згадайте себе підлітком – здається, що хоч завтра ти готовий йти на роботу, але оточуючі чогось вважають, що ти ще дитина. У конфліктних ситуаціях – спокій і тільки спокій. Пам’ятайте, що вашій дитині і так нелегко. “Слухай, я розумію, що тобі хочеться бути вдома о 23.00, але це дуже пізно. Давай домовимося, що ти будеш вдома о 22.30, за умови, що кожну годину будеш писати, як твої справи у месенджері – можеш робити це тихенько, якщо не хочеш, щоб друзі бачили”. 

У якому б віці не була дитина, батьки – головні ментори і провідники у доросле життя, яке досить часто сповнене конфліктами. Для того, щоб направити і наштовхнути дитину до самостійного вирішення проблеми, корисним буде проводити своєрідні рефлексії, які у підсумку мають стати частиною побуту дитини. 

 

Для початку спробуйте описати проблему. Навчіть дитину висловлювати свої почуття, використовуючи для цього «я» -повідомлення: “Я відчуваю, що вчителька зі мною несправедлива”, “Я хотіла цю цукерку”, замість “Вчителька навмисно ставить мені погані оцінки” та “Маркові завжди дістається все найсмачніше”.  

Знайдіть причину конфлікту. Навчить дитину ставити запитання “Чому?” і звичці вникати в саму суть, замість того, щоб діяти під впливом емоцій. “Ти кажеш, що вчителька з тобою несправедлива, але у чому це проявляється? Після якої ситуації ти помітив таке ставлення? Чи зробив ти щось, що могло призвести до цього?” 

Допоможіть відшукати рішення. Ще раз поясніть дитині, що суперечки – невід’ємна частина життя, і в них немає нічого страшного. Дайте дитині можливість пофантазувати, який вихід із ситуації вона вважає найкращим. Якщо дитина буде надто радикальною у своїх твердженнях – розкажіть, що таке компроміс, чим він може бути корисним. “Сердитися не вчительку – не вихід, спробуй підійти до неї і спитати, як саме на її думку ти можеш виправити ситуацію. Вчительці буде приємна твоя зацікавленість, а тобі самому буде корисно отримати поради і вивчити предмет ще краще, ніж ти знаєш його зараз”. 

 

Врегулювання дитячих конфліктів – мистецтво, у якому треба балансувати між “не передавити дитину порадами” і “не бути занадто відчуженим від її життя”. Головне, що може зробити кожен із батьків – бути прикладом мудрої поведінки для дитини, бо вона у нових для себе ситуаціях (в тому числі у конфліктах) копіює поведінку найближчого оточення.  

 

© КМДШ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.