КМДШ_story#4. Викладання у світі & у КМДШ. Знаходимо точки перетину підходів

КМДШ_story#4. Викладання у світі & у КМДШ. Знаходимо точки перетину підходів

Активність, неймовірна віддача, яка заряджає, величезний досвід, зібраний у різних куточках світу – це про Валерію Глотову, викладача англійської у Львові, для якої навчати = навчатися.

Дізнаємося більше про вчителя, який вміє зарядити на розвиток кожного свого учня.

Ким мріяла стати в дитинстві

Моя мама теж працювала вчителем. Тому, коли я була зовсім дитиною, то часто мала можливість побувати на шкільних уроках, які проходили в другу зміну. Ще досі пам’ятаю ті вечори, коли я сиділа на задній парті з старшокласниками. Коли ж поверталася додому, то садила своїх ведмедиків та зайців за парти, ставила їм «енки» і двійки за невиконане домашнє завдання.

З часом ідея стати вчителем відійшла на задній план. Мріяла стати співачкою, актрисою, танцюристкою, потім юристом чи мистецтвознавцем. Але від педагогічного університету не вдалося втекти, в хорошому розумінні.

Чому саме вчитель англійської мови

Я дуже рада, що обрала саме англійську мову. Вона відкриває всі двері, і саме це я на кожному занятті показую своїм прикладом учням. Знання англійської дозволяє поїхати працювати в будь-яку країну світу, вступити до університету за кордоном, вільно подорожувати в будь-який куточок Землі і швидше порозумітися із людьми.

Тому я дуже щаслива, що у КМДШ вивченню іноземних мов надають особливого значення.

Ти багато подорожувала по світу з навчальними та робочими цілями. Що це тобі дало, як вплинуло на тебе особисто та на твоє вчителювання?

В один момент я зрозуміла, що хочу якогось неординарного досвіду. Тому за допомогою студентської організації AIESEC поїхала в Індонезію в маленьке містечко на острові Ява – Моджокерто. Там прожила та пропрацювала в державній школі один навчальний рік. Жила я із місцевою сім’єю, і в Моджокерто довгий час я була єдиною білою людиною.

Кожен день мене чимось дивував. Чи то культура, релігія, їжа, звички, ставлення до мене. Але цей досвід був насправді магічним, він відкрив мені очі на дуже багато речей, навчив мене толерантності, та показав, що в цьому світі немає таких понять, як правильно та неправильно.

Повернувшись в Україну на два місяці, я зрозуміла, що мені було мало, і я знову ж таки вирушила далі.

Наступним моїм пунктом була Бразилія, місто Сан Жузе дус Кампус в штаті Сан-Пауло. Там я також працювала вчителем бізнес-англійської. В Бразилію я їхала на один рік, а в результаті провела там чотири. За цей час я встигла взяти рік відпустки та автостопом проїхати по всій Бразилії, Аргентині, Перу та Болівії, встигла полюбити та зненавидіти Бразилію. Полюбити за її різноманіття та зненавидіти за те, наскільки вона небезпечна. А головне, що я зрозуміла там – це те, що я не можу бути іммігранткою.

Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, наскільки класно знати багато мов і чим більше ти їх знаєш, тим легше тобі вивчити нову. Я зрозуміла, що якщо ти в чужій для себе країні і говориш місцевою мовою, тебе поважають набагато більше та завжди готові допомогти.

Що стосується вчителювання, то пропрацювавши з дуже різними людьми, я зрозуміла одну дуже важливу річ – кожен навчається по-іншому, в кожного свої сильні та слабкі сторони, свої труднощі. Тому сьогодні завжди намагаюсь «to be tuned in to my students’ needs»

КМДШ – це те середовище, де увесь мій багаж знань, здобутків, життєвих мудростей, цінностей та правил зістикувався з реальністю.

Тут ти можеш бути собою – вчитель ти чи учень – тут цінують тебе таким, який ти є. Тут кожен учень має рівні можливості для вивчення іноземної мови.

Твоя улюблена книга

Кожен раз, як я закінчую читати якусь хорошу книжку, вона автоматично стає моєю улюбленою. Тому складно обрати одну. Остання книга, яка дуже вразила – це «Будинок духів» чилійської письменниці Ізабель Альєнде.

Цитата

Із цитатами простіше. Можу назвати ту, яка мене дуже сильно вразила. Багато років тому, читаючи один із романів братів Стругацьких, я натрапила на вірш японської поетеси Йосано Акіко.

They told me that the road I took
would lead me to the Sea of Death;
and from halfway along I turned back.
And ever since, all the paths I have roamed
were entangled, and crooked, and forsaken.

Хоча звучить цей вірш трохи депресивно, але завжди нагадує мені, що потрібно робити те, що ти вважаєш за потрібне.

Ніхто не проживе наше життя за нас і тільки нам потім шкодувати про втрачені можливості.

*КМДШStory – cерія життєвих історій про талановитих людей, що творять майбутнє разом з КМДШ. Більше цікавих історій про тих, хто працює поруч шукайте за хештегом #кмдшstory

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.