Київ
Театральне мистецтво та фізика – що спільного? Моя шкільна історія_#5. Наталія Ігнатченко
17.05.21
225

Театральне мистецтво та фізика – що спільного? Моя шкільна історія_#5. Наталія Ігнатченко

Наші батьки діляться шкільними історіями. Дякуємо за натхнення та щирість!

💜 Наталія Ігнатченко, мама Марії, учениці 5 класу та Григорія, учня 8 класу в КМДШ_Осокорки

Пам’ятаю, як наш викладач фізики зображав рух електронів у атомі та стрибав вздовж парт, щоб продемонструвати нам цей процес. 8 клас, ми  – дорослі діти, а викладач  передпенсійного віку не соромився доносити матеріал ось таким чином, для нього було головним, щоб учні зрозуміли нову тему. Ми вже ніколи не забудемо структуру молекули, атома, електрона.

Тому я в школі полюбила фізику, яка дуже допомогла в житті. Вже в інституті мені одногрупники часто говорили: «Наташ, ти розумничка, вийди до дошки та затягни урок, щоб нас не запитували». Я часто була переможницею різних фізико-математичних олімпіад світового рівня.

Зі школи, звісно, я дуже багато винесла уроків у життя. Я не лише про знання предметів. Тут більше про підхід, людяність, відданість справі, як у ось цього вчителя фізики.

У мої шкільні роки класні керівники часто запрошували дітей додому на чаювання та цікаві бесіди. Моя мама також викладачка та заслужений вчитель України, була класною керівницею. Пам’ятаю, часто мама давала мені завдання купити 45 тістечок, рівно стільки дітей було в її класі, до нас приходили школярі, і ми дуже цікаво проводили час. Таких вчителів було багато, всі були дружні, об’єднані однією ідеєю, як зробити із маленької дитини людину з великої літери, щоб вона була хорошим керівником чи просто якісно виконувала свою роботу.

Шкільне самоврядування

Навчаючись у старших класах, ми часто перевіряли уроки молодших, ходили по класах, слідкували за поведінкою, когось підтягували в спорті. До речі, я активно займалася бігом – спочатку бігала на змаганнях за школу, потім за інститут.

В мої роки була політінформація, свого роду п’ятихвилинка: ми вирізали з газет якісь замітки про події минулого дня, кожен перед заняттям мав задекларувати свою обізнаність у політичній ситуації у світі чи країні. Свого роду міні-проєкти.

До речі, мені подобається проєктний підхід у КМДШ, особливо, коли вони працюють в командах. Пам’ятаю, якось наші п’ятикласники працювали над проєктом з української літератури, розбивалися на групи, зазначали задачі, відповідальних по кожному з питань, створювали стратегію. Діти були супер-зацікавлені та захоплені процесом, не дивлячись, що це був онлайн.

Щодо хімії – мій син Григорій, восьмикласник, ніколи раніше не був зацікавлений цією наукою. Але вже навчаючись в КМДШ, якось прийшов із заняття та розповідає, що їх відвели в лабораторію та роздали не пробірки з кислотою, каталізаторами, а діти стали розчиняли якийсь продукт життєдіяльності, додавали туди інші елементи, кожен робив певний висновок, все було чітко та учні розуміли, як ці знання можуть застосувати в житті. Ось такий приклад подачі хімії мені дуже подобається, це те, що запам’ятовується на все життя.

Відданість вчителя своїй справі

Пам’ятаю, коли моїй старшій доньці, яка навчалася в одній з приватних шкіл столиці, було 11 років, вона прийшла до мене та поділилася, що у школі стався інцидент: вона заступилася за одного хлопця, якого ображали. Звісно, як мама, я почала хвилюватися, зателефонувала класній керівниці та розповіла, що відбулося, хотіла дізнатися причини такої поведінки дітей по відношенні до інших. Це була 20 година вечора, і вчителька мені відповіла, що я телефоную не в шкільний час, адже вона являється директором на двох підприємствах, а класна керівниця лише до 15 години дня. Я так і не почула підтримки чи пояснення, до речі, це була приватна школа, якщо вже аналізувати глибше.

Пізніше, я вирішила відвезти доньку закінчувати школу в Швейцарії, там же вона отримала дві вищі освіти, згодом повернулася до України та допомагає зараз мені в бізнесі генерувати позитивні ідеї для нашої країни.

Як я вже зазначила, моя мама також була класною керівницею, їй могли зателефонувати вночі, вона включалася, допомагала, навіть деякі учні в нас ночували, втікали, щоб побесідувати з вчителькою, дізнатися щось нове.

Моя класна керівниця також завжди нас скрізь супроводжувала, остання закривала двері класу. Я саме за такий підхід в будь-чому: навчанні, бізнесі, відносинах з людьми. Нам трішки не вистачає людяності, ми сьогодні часто рівняємося на тих, хто заробляє багато грошей, проходячи повз дійсно важливих речей. В моїй команді для мене надважливо, щоб очі моїх працівників горіли тим, що вони роблять.

Моя класна керівниця також завжди нас скрізь супроводжувала, остання закривала двері класу. Я саме за такий підхід в будь-чому: навчанні, бізнесі, відносинах з людьми. Нам трішки не вистачає людяності, ми сьогодні часто рівняємося на тих, хто заробляє багато грошей, проходячи повз дійсно важливих речей. В моїй команді для мене надважливо, щоб очі моїх працівників горіли тим, що вони роблять.

В КМДШ дуже багато креативних вчителів, і у них всіх горять очі, це неймовірно, і це те, що передається дітям. Коли вчитель із задоволенням спішить на свою роботу до своєї школи, учні будуть бігти туди із таким же захопленням. Навіть якщо людині не подобається вчитися, потрапивши в КМДШ, вона полюбить навчання, а той викладач, який не горить своєю справою, в такому місці навіть не затримається.

Тому хочу побажати всім людям бути відданими своїй справі, щоб у кожного горіли очі, постійно навчайтеся, дізнавайтеся щось нове та будьте людяними. Тоді наш світ стане трішки кращим!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Вам може бути цікаво
Більше матеріалів
Цікаве від КМДШ без спаму
Отримуйте корисні статті, новини та анонси подій
Ваше ім'я *
Помилка заповнення
E-mail *
Помилка заповнення
Підписатися

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: