Не порівнювати, хвалити, заохочувати. Як розвивати мотивацію в дітей, поради для батьків

Багатьом здається, що мотивація – це чарівний кролик, якого достатньо дістати з капелюха та діти почнуть любити навчання. Мотивація – це процес, що зароджується всередині нас, це те, що засноване на наших бажаннях, мріях. Нас ніхто не змушує робити щось, ми самі прагнемо цього.

Зовнішня  мотивація  – це нагорода, що призводить нас до дії. Але досвід свідчить, що чим більше ми намагаємося мотивувати дитину ззовні, тим менше шансів, що прагнення розвинеться всередині. Інколи спроби мотивувати дитину виходять незграбними – вони не про те, щоб зацікавити, а про те, щоб змусити, зародити в дитині тривогу чи провину. У підсумку виходить явище, яке психологи називають «зсув мотиву на ціль» – коли дитина навчається не для того, щоб дізнатися щось нове, а для того, щоб отримати оцінку і щоб від неї всі відчепилися.

Як же діяти так, щоб зовнішня мотивація переродилася у внутрішню, а внутрішня не померла? Корисними лайфхаками ділиться класна мама КМДШ Вікторія Тинок.

Підтримуйте допитливість

Насамперед, дуже важливо не задушити витоки внутрішньої мотивації, коли дитина намагається пізнавати й досліджувати світ, ставить батькам багато запитань.

Якщо загасити цю природну дитячу допитливість («Не лізь!», «Не заважай!», «Відчепись!»), змінити це буде дуже важко. А детально й терпляче відповідаючи на всі запитання дитини, ви формуєте в неї установку, що процес пізнання — це дійсно цікаво.

Учіть вчитися

Також дозволяйте дитині проявляти творчість, експериментувати. Не наполягайте на зразку, приймайте різні варіанти дій та рішень.

Використовуйте знання

Дайте дитині скористатися тим, що вона вже вивчила. Адже кому може сподобатися нудна теорія? Якщо малюк вже знає рахунок, дозвольте йому порахувати вартість придбаних товарів у магазині. Проводьте фізичні і хімічні досліди на побутовому рівні. Адже процес приготування, наприклад,  млинців демонструє багато наукових явищ. А мандрівка за кордон дає можливість поспілкуватися з носіями мови та застосувати знання, отримані на уроках іноземної мови.

Не навчайтесь за дитину

Саме під час дистанційного навчання вчителі спостерігають, як по інший бік екрану поруч із дитиною сидить хтось із рідних та постійно підказує їй правильні відповіді. За короткий час дитина просто припиняє думати та не відповідає навіть на найпростіші запитання.  На жаль, подібну ситуацію спостерігаємо і в повсякденному житті – коли рідні виконують навчальні завдання замість дитини самі, не  маючи терпіння пояснити або розібрати завдання разом з сином або донькою. Не варто показувати, як розв’язувати задачу, виконуючи її замість дитини. Краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. Цей процес триваліший, але більш доцільний.

Дійте спільно

Коли ми робимо щось разом з дитиною, можемо непомітно зробити ту частину, яка в неї не виходить, і варіювати ту, яку вона робить сама. Навіть якщо дитині просто не хочеться робити якесь нудне або важке для неї завдання, спільна діяльність теж стане в пригоді – ну просто тому, що разом не так нудно. Потім дитина звикне, втягнеться і запам’ятає, що за важким завданням  завжди слідує  легке або що нудну роботу можна зробити швидко, аби скоріше перейти до більш приємних речей.

Виховуйте самостійність

Якщо батьки надто опікають своє чадо: замість нього збирають рюкзак, прибирають на його столі, самі складають речі в шафу, то дитина просто не знає, як це робити. Створюйте умови, за яких дитина може зробити щось сама і допомагайте тільки тоді, коли вона попросить. Дозволяйте дитині самій зробити собі бутерброд або навіть приготувати вечерю за власним рецептом, але за умовою, якщо вона сама потім прибере за собою. Скоро ви будете спостерігати порядок уже й на її письмовому столі.

Головне не оцінки, а знання

Очікування найвищого балу – це одна з найпоширеніших помилок батьків. Увечері кожного дня вони запитують, які оцінки дитина отримала в школі. Але насправді важливо запитати, чого дитина сьогодні навчилася, що нового дізналася, з чим познайомилася. Частіше спонукайте дитину до роздумів, обговорення. Пам’ятайте, що будь-які оцінки – річ суб’єктивна, це всього лише бал, а  не показник знань. Дитина не зобов’язана бути відмінником, вона має право отримувати різні оцінки. Якщо ж дитинча саме засмутилося  через погану оцінку – не сваріть,  підтримайте, обговоріть, внаслідок чого це сталося і що треба зробити, аби виправити її.

Не порівнюйте

Ні в якому разі ніколи не порівнюйте дитину з однокласниками, старшими братами і сестрами. Так ви не тільки сієте ворожість, але і зрощуєте в неї комплекс неповноцінності. Не кажіть: «Маша  отримала за контрольну «10» , а ти – 6» , краще з’ясуйте,  що завадило написати контрольну так добре, як це зазвичай виходить. Краще відзначайте власний прогрес дитини: «бачу ти постарався: на цей раз зробив на три помилки менше, ніж у минулій роботі».

Хваліть правильно

Обов’язково хваліть своє чадо. Скажіть, що в цей раз контрольна вдалася йому краще, відзначте похвалу вчителя, розкажіть про успіхи всім домашнім. Дитині важливо знати, що  батьки помічають її зусилля. Але хвалити теж треба вміти правильно. Недостатньо просто сказати дитині: «Молодець!».

Маленькі заохочення, а не великі нагороди

Заохочуйте дитину, хваліть за результат, але не варто це робити в грошовій формі і у вигляді дорогих подарунків. Інакше настане час, коли дитина захоче продати вам результати своєї праці дорожче. Лише символічні заохочення. «За кожну гарну букву – одна родзинка». Це набагато краще працює, ніж «за кожну красиву сторінку – тістечко». І набагато, набагато краще, ніж «за десятку в чверті – ґаджет».

Будьте в курсі подій

Іноді дитина не хоче ходити в школу, і на це нерідко є вагомі причини. Можливо, вона  не знайшла спільної мови із кимось з педагогів, можливо її ображають однолітки чи вона з яких-небудь причин зганьбилася перед однокласниками. Саме тому потрібно завжди бути в курсі того, що відбувається в шкільному житті дитини.

Для цього обов’язково регулярно спілкуйтеся з учителями, дізнавайтеся, із ким товаришує й спілкується ваше чадо. Але найважливіше збудувати довірливі відносини із самою дитиною, не залякувати і не лаяти її, коли вона щось розповідає. І тоді ви будете першими дізнаватися про всі події та проблеми в школі, аж до романтичних почуттів до представників протилежної статі. Це дозволить вам швидко реагувати на проблеми, а не чекати, коли переслідування однолітків перетворяться на повне небажання ходити в школу.

Виховуйте правильну самооцінку

На думку психологів, у дітей із заниженою самооцінкою практично завжди виникають «проблеми» з мотивацією – навіщо старатися, якщо все одно нічого не вийде. Є й протилежні ситуації – діти із завищеною самооцінкою вважають, ніби вони все і завжди роблять правильно, що теж не найкращим чином може позначатися на успішності. Якщо малюк затиснутий і сором’язливий і йому погано дається навчання, частіше його хваліть, відзначайте досягнення в інших сферах (спортивні секції, гуртки ). А якщо самооцінка завищена, намагайтеся м’яко вказати дитині на помилки, яких вона припустилася.

Мінімізуйте стреси

У випадку невдачі проявіть свою любов і розуміння.  Орієнтуйте дитину на пошук виходу, давайте емоційну підтримку без докорів та фраз на кшталт «Тебе ж попереджали!», а ще — діліться власним досвідом,  розкажіть, як ви самі долали труднощі в школі, як справлялися зі складними завданнями. Покажіть, чого ви досягли зараз, коли пройшли цей шлях. Разом поговоріть про свої невдачі і страхи. Дитина завжди повинна знати, що її почують. Поясніть, що стрес є невід’ємною частиною життя та вчіть, якими способами можна його подолати.

І ще одна, як на мене, важлива порада: не забувайте демонструвати позитивне ставлення до школи і навчального процесу, адже дитина має бачити, що батьки високо оцінюють роль освіти. Будьте обережні у висловлюваннях про педагогів і предмети. Ніколи не критикуйте їх у присутності дітей, натомість зробіть педагогів своїми союзниками.

Мотивація до навчання розвивається не за один день, іноді на це потрібно багато сил і часу. І якщо ви бачите, що щось пропустили, ніколи не пізно почати вибудовувати ваші відносини на основі довіри і розуміння. Але якими б не були вимоги до навчального процесу від вас особисто або від учителів, дитина повинна отримувати від сім’ї максимум підтримки і тепла.