Історії випускників КМДШ. Про те, що дійсно має вагу при вступі до іноземних ВЗО, про патріотизм та навички сучасної людини. Остап Павленко
Любов до країни, бажання її розвивати, мрія представляти Україну в міжнародних проєктах… Може скластися враження, що зараз піде мова про видатного громадського діяча, кандидата наук, дуже досвідченого дипломата. Але ні, це вже критерії мислення сучасної молоді, юних людей, які у свої 18 хочуть, цитуємо, «служити спільному благу».
Остап Павленко, випускник 11 класу КМДШ_Голосіїв, ділиться своєю історією, – чому вирішив вступити до Канади, чого чекають від абітурієнта кращі іноземні заклади, і взагалі — про формування світогляду сучасної людини.
Як опинився в УАЛ
Після школи я вступив до Канади на актора. Потім спалах коронавірусу, жорсткий карантин, відповідно, навчатися на актора онлайн я був абсолютно проти. Але все одно, готуючись до вступу, я пропрацьовував запасні варіанти, одним із яких був УАЛ. Це стало чудовим рішенням, адже мені було чим зайнятися протягом року.
Академія лідерства — це річна формаційна програма, нереально велика світоглядна база. Ти просто дорослішаєш, вчишся брати ініціативу на себе, отримуєш багато можливостей себе реалізувати через різні проєкти. Академія має п’ять осередків в Україні, я навчаюся в Миколаєві.
Канада
З наступного вересня я здійсню свою мрію та відправлюся до Канади, щоб навчатися офлайн. Я заново розпочав вступну кампанію, до речі, обрав уже інший заклад. Цей рік у мене була можливість краще підготуватися та вступити на актора на півторарічну програму в ще кращий заклад — Vancouver Film School.
Спочатку півроку я буду навчатися загальним акторським навичкам, що охоплюють і кіно, і театр. Наступний етап — програма саме про кіно, екранну гру на камеру. Після закінчення програми я планую рік попрактикувати в Канаді. Потім – повернутися до України.
Далі я мрію закінчити один з українських топових університетів на гуманітарній спеціальності типу філології чи культурології. До речі, бакалаврат за цими спеціальностями в Україні на дуже високому рівні, за світовими мірками. Навчаючись на бакалавраті ти формуєшся як людина, формується світогляд. Часто кажуть, де ти закінчиш бакалаврат, там і будеш жити. Я не збираюся жити за кордоном, я їду лише отримати круту практику та якісний досвід.
Чому саме акторство
У мене творча родина: батько оперний співак, дідусь — фольклорист. Тому я закінчив музичну школу, навчався грі на фортепіано, а в 8 класі вирішив піти на театральний гурток. Тоді ми поставили «Лісову пісню», і я просто закохався в театр. Я раніше ніколи не відчував такий емоцій. У театрі концентрується крута спільнота, це наповнені люди, яким є що сказати одне одному та світу.
Митці — одні з найцікавіших людей. Це люди, які мають у собі оголений нерв, які потужно відчувають цей світ та себе в ньому. Коли після вистави зірвалися аплодисменти, а глядачі реально плакали — ці емоції стали поштовхом для мене.
Що знадобилося при вступі
Мені дуже хочеться, аби така практика відбору, яка є в іноземних університетах, перейшла до нас. Поки в нас усе опирається на бали ЗНО, і це сумно. У той же час, за кордоном це [результати тестувань] має лише невеликий відсоток впливу на те, що тебе приймуть на навчання. Майже єдине, що там важить та має значення — це ти як особистість, наскільки ти підходиш університету ціннісно, наскільки ти проактивний, яка твоя громадянська позиція, ідеологія, наскільки ти розвинений як людина, чи волонтериш, чи направляєш свої сили на розвиток чогось чи когось.
Я волонтерив на різних форумах, наприклад, на Дитячо-юнацькому форумі М18, коли підлітки зустрічаються з політиками та можуть ставити їм запитання, спілкуватися, вільно вести діалог. Також я волонтерив на різних заходах, забігах.
При вступі також важливим є написання есе. У тебе може бути таке потужне есе, таке обгрунтування, чому хочеш навчатися саме в цьому університеті, або чому вони мають взяти тебе, – що цього буде більш ніж достатньо для вступу. Такий підхід відсіює не мотивованих студентів, і залишаються реально усвідомлені, які знають чого хочуть. Це популярна практика відбору в іноземних закладах вищої освіти. Я дуже сподіваюся, що ця практика перейде до нас, що в майбутньому рішення прийматимуть не лише на основі балів ЗНО.
Найулюбленіший благодійний проєкт
Їх було два. Перший — це виставка форум із різними тренінгами, пов’язаними із сучасним мистецтвом. Другий — допомога в організації різних гуртків, майстерок для дітей із порушеннями розвитку. Ми приходили і просто допомагали в організації подій для дітей, спілкувалися з ними.
Як вплинула школа на формування
Дуже пам’ятаю факультет Медіа в КМДШ. Ми їздили по телеканалах, спілкувалися з журналістами, працювали на камеру, вивчали продюсування, як працює телебачення. Це було дуже цікаво та важливо. Це теж медіа простір, дуже дотична сфера до тієї, з якою я вирішив пов’язати своє життя. Я багато почерпнув важливої інформації щодо того, як усе працює всередині.
Також у школі в нас була дуже якісна англійська, класні викладачі. Часто вивчення мови — це непростий процес. КМДШ дуже толерантна школа, після переходу сюди на навчання я суттєво підтягнув свій рівень англійської, що мені й дозволило вступити до Канади.
У якій країні бачиш майбутнє
Я досить патріотичний для того, аби хотіти жити в Україні. У мене таке і виховання, і світогляд. Це не значить, що я не хочу брати участь в іноземних проєктах. Я їду за кордон за крутою освітою, плюс дипломи творчих іноземних університетів мають вагу за кордоном. Тому сьогоднішнє моє рішення — це про можливості та свободу. Вважаю, що круто буде потім представляти Україну в міжнародних проєктах. Мрію про це.
Навички та компетенції, якими має володіти сучасна людина
Сучасна людина має володіти рядом лідерських якостей. Їх багато. Виокремлю найголовніші на мій погляд.
- Вміння брати відповідальність — за себе, ближніх.
- Критичне, а не консервативне мислення. Вміння підлаштовувати мислення під реалії світу.
- Вміння вчитися. Зараз люди за життя змінюють 2–3 професії. Покоління Z буде змінювати вже по 7 професій. Світ мінливий, відповідно, вміння вчитися — це нереально корисна навичка, яке спонукає до саморозвитку, самонавчання, можливості не застрягати на якомусь одному рівні досягнень. Завжди є куди рости, тому треба тренувати навичку постійного навчання.
- Сміливість. Коли в житті випадає шанс — чудово мати сміливість його прийняти, не боятися рухатися вперед, виходити із зони комфорту. Так, зона комфорту — це приємно та класно, але це не те, що працює на наш розвиток.
- Вміння служити спільному благу.
- Усі історії випускників КМДШ за посиланням.